Середа, 22 Вересня, 2021
інше

    Пармський молочник. Чому ентузіаст суперфуду увійшов в історію як світовий шахрай

    Зліт та падіння Калісто Танці, власника Parmalat

    Вибір читачів

    5 травня 2002 року стало справжнім святом для мешканців міста Парма, що на півночі Італії. Чудовий удар Андріана Муту, нападника місцевого футбольного клубу, приніс команді другий Кубок Італії. Особливо раділи співробітники найбільшої в країні молочної компанії Parmalat, яка володіла футбольною командою «Парма». Успіх клубу став вишенькою на торті загального успіху бізнесу Калісто Танці, власника Parmalat.

    Однак футбольний тріумф «Парми» став останньою перемогою імперії Танці. Результати чергової аудиторської перевірки у 2003-му році показали, що Parmalat, яка постійно заявляла про зростання свого бізнесу, вже давно перебувала на межі банкрутства. Розслідування, ініційоване італійським урядом щодо Танці і його команди, виявило подвійну бухгалтерію. Багатомільйонні прибутки компанії існували тільки на папері, а гроші, які Parmalat дійсно заробляла, зникали на рахунках численних офшорних фірм.

    Компанія була оголошена банкрутом, а сам Танці потрапив до в’язниці. «Люди були шоковані тим, що здавалася непорушною компанія вмить стала банкрутом», — згадує Джузеппе Романин, мер міста Колеккіо, де знаходиться головний завод компанії.

    Народження бренду

    Несолодкому фіналу кар’єри Танці особливо дивувалися люди, які знали, який шлях в бізнесі він пройшов. Майбутній мультимільйонер працював з ранніх років. Ще до коледжу юнак осягав ази виробництва на сімейному заводі ковбас і консервів, яким керував його батько. Довчитися в коледжі молодому Танці не вдалося — його плани змінила смерть батька. У 1961 році він зайняв його місце в сімейній компанії і одразу ж зіткнувся з необхідністю приймати важливі для бізнесу рішення.

    Танці швидко зметикував, що підприємство займається невигідною справою. У гастрономічній столиці Італії ковбасу виробляв кожен другий завод. Молодий чоловік зайнявся пошуком порожньої ніші. Такою виявилася переробка і продаж молока. Свій завод Танці продав одному з конкурентів, а на виручені гроші купив молокозавод і заснував компанію Parmalat. Сировину закуповували у селян, розливали на власній лінії і продавали в місцеві магазини.

    Явних конкурентів у Танці не було, проте головним ворогом для всіх молочників Італії того часу став місцевий субтропічний клімат. Висока температура і брак холодильного обладнання в магазинах скорочували терміни продажу молока до декількох днів. Вихід із ситуації Танці знайшов в нових технологіях. Він вирішив впровадити на своєму виробництві іноваційну систему ультрапастеризації, з якою тоді експериментували лише кілька виробників у світі. Швидке нагрівання молока до 150 ° C і настільки ж швидке охолодження до 5 ° C знищувало більшість патогенів та подовжує термін його придатності з декількох днів до півроку навіть без холодильника.

    Він вирішив впровадити на своєму виробництві іноваційну систему ультрапастеризації

    Щоб посилити економічний ефект своїх новацій, Танці вирішив позбутися від дорогої скляної тари. Свій ідеал упаковки для молока він побачив під час відрядження до Швейцарії. В одному з супермаркетів сусідньої країни бізнесмен купив молоко тривалого зберігання, розфасоване в картонну упаковку тоді ще невеликої компанії Tetra Pak. Паперова упаковка була дешевше, легше і не вимагала особливих умов при транспортуванні. Крім того, молоко в таку упаковку розливалося в стерильних умовах, а запечатування відбувалося без доступу кисню, що ще більше збільшувало термін зберігання продукту. У 1963 році в Parmalat запрацювали лінія ультрапастеризації і пакувальний конвеєр від Tetra Pak.

    плюс картонної упаковки — можливість її брендувати
    Плюс картонної упаковки — можливість її брендувати

    Ще один плюс картонної упаковки — можливість її брендувати. Поруч з написом «Молоко» з’явився бренд Parmalat. Через рік для більшості італійців торгова марка Parmalat чітко асоціювалася з якісним молоком в картонній пірамідальній упаковці.

    Пізніше пармські молочники обкатали ще одну новацію Tetra Pak — прямокутну упаковку для молока. «Цегельний» дизайн нової упаковки був ідеальним для транспортування, а місця для брендування продукту стало ще більше. Спеціально з цього приводу був розроблений новий логотип компанії. Його автором став відомий італійський дизайнер Сільвіо Коппола. Логотип виявився настільки вдалим, що робота потрапила на експозицію Нью-Йоркського музею сучасного мистецтва. «Ми першими почали продавати молоко не як товар, а як послугу»,  — заявив тоді з цього приводу сам Танці.

    «Те, що тоді робив Танці, сьогодні б називалося надзвичайно вдалим стартапом»

    Інноваційність стала стратегією компанії. Танці зайнявся розробкою нових продуктів, які дозволили Parmalat вийти на найбільший столичний ринок. У 1960-х молочна монополія в Римі належала галузевій асоціації Centrali del Latte, члени якої отримали за законом виключне право на торгівлю цільним молоком у вічному місті. Танці вирішив обійти заборону за допомогою спеціального знежирення свого молока. Новий продукт не тільки не підпадав під заборону, але і знайшов свого покупця серед спортсменів. У 1968 році для людей з порушеннями травлення Parmalat випустила молоко Zymil без лактози, потім – вітамінізоване молоко Vita, яке оцінила молодь. Кожен свій новий рік компанія починала з запуску нового заводу і подвоювала кількість персоналу. «Те, що тоді робив Танці, сьогодні б називалося надзвичайно вдалим стартапом», — говорить Тієсто.

    Вершки суспільства

    На початку 1980-х Parmalat стала найбільшим в Італії регіональним виробником молочних продуктів. Перед Танці відчинилися двері в кабінети перших осіб країни. Все частіше його можна було побачити за ланчем в компанії нових друзів — Чіріако Луїджі де Міта і Сільвіо Берлусконі, які в різний час керували урядом Італії. Крім того, Танці був основним спонсором Християнсько-демократичної партії Італії, що грала головну роль в парламенті країни на початку 1990-х. Не дивно, що з такими зв’язками Танці швидко набирав обертів на внутрішньому ринку і вирішував питання з конкурентами, головним чином — з Centrali del Latte. Ексклюзив на продаж цілісного молока у римських молочників відібрали, їхнє місце зайняла Parmalat. Компанія відкрила свої офіси по всьому світу.

    Компанія відкрила свої офіси по всьому світу

    Логотип Parmalat творив дива. Здавалося, будь-який продукт, позначений квіткою з молочних крапель, приречений на успіх. В середині 1980-х Танці запустив виробництво масла, сметани, сирів і кефіру. Ще через рік італієць відкрив власне пекарське виробництво, налагодив випуск соків і супів швидкого приготування. Непрофільні продукти під розкрученим брендом швидко ставали бестселерами на ринку.

    Пік бізнесу Танці припав на літо 1990 року, коли група компаній Parmalat розмістила свої акції на Міланській фондовій біржі. Інвестори купили 49,7% акцій італійської компанії. Капіталізація Parmalat склала $1 млрд. Вдале розміщення надихнуло Танці на міжнародну експансію. Однак на світовому ринку італійські молочники зустріли перших серйозних конкурентів — Nestle, Kraft Foods та Unilever.

    Щоб швидше закріпитися на світовій арені, в Parmalat прийняли рішення розвивати свою міжнародну мережу не на власних потужностях, а купуючи компанії в потрібній країні. У 1993 році Танці купив 18 компаній: шість в Бразилії, по чотири в Італії і США і по одній в Аргентині, Венесуелі, Угорщини та Уругваї. У 1994-му експансія Parmalat продовжилася в Чилі, Колумбії і Парагваї. Міжнародне виробництво дозволило італійцям закрити існуючі ніші на внутрішніх ринках країн присутності. Ось характерний приклад такої експансію. Велика венесуельська компанія Indulac, куплена італійцем, стала найбільшим американським виробником сухого молока і сухих сумішей для дитячого харчування. UHT-молоко виявилося знахідкою для багатьох країн з низьким рівнем розвитку інфраструктури та логістики. Таке молоко часто виробляють на місці з сухого молока і потім розвозять у найвіддаленіші куточки, де зовсім немає холодильників і електрики.

    Компанії належало 162 заводи в 30 країнах світу, а загальний штат співробітників перевищував 37 000 чоловік

    До початку нульових в портфелі Parmalat було 23 глобальних бренди. Компанії належало 162 заводи в 30 країнах світу, а загальний штат співробітників перевищував 37 000 чоловік. Parmalat увійшла в сотню найбільших сімейних компаній світу за версією американського журналу Forbes. Її виручка виросла до 7 млрд євро, причому 70% обороту забезпечували міжнародні продажі.

    Корисний продукт

    Однією з країн Східної Європи, де Parmalat розгорнула продажі свого головного продукту — молока тривалого зберігання, — стала Україна. Італійці з’явилися на ринку України у вдалий момент. Приватизовані молочні підприємства радянського зразка проходили глибоку модернізацію і знизили своє виробництво до мінімуму. У 1994-му Parmalat відкрила представництво в Києві, а через три роки на виробничій базі Одеського об’єднання молочної промисловості запрацювало українсько-італійське СП «Одіталат». Щодня завод переробляв 40 т молока, а продукція СП продавалася по всій країні. «В Україні на той момент молоко тривалого зберігання виробляли три заводи, але термін зберігання їхньої продукції становив лише 20 днів. «Одіталат» же молоко з терміном зберігання до шести місяців”, — згадує один із колишніх менеджерів підприємства.

    Італійці з’явилися на ринку України у вдалий момент

    Популярність молока Parmalat на українському ринку швидко росла. Італійці вирішили відкрити власний молокозавод під Києвом. Але їх планам завадила економічна криза кінця 1990-х. У 1998 році представництво «Пармалат-Україна» було закрито через “безперспективності” місцевого ринку. Експерти впевнені — це було помилкою італійців. Їхнє місце швидко зайняли українські виробники. Стати не гірше італійців їм допомогла компанія Tetra Pak, що відкрила завод в Києві. Місце Parmalat в Україні у соковому сегменті зайняла «Сандора», а у молочному — компанія «Люстдорф».

    Своє цінне ім’я Танці активно інвестував не лише в новинки, а й в репутацію бренду. Ще в 1974-му Parmalat став спонсором легендарної команди Ferrari, яка бере участь у легендарних перегонах «Формула-1». Назва компанії з’явилася на уніформі відомих гонщиків Нікі Лауди і Клея Регаццоні. Крім того, за рахунок італійського мультимільйонера були відреставровані та оновлені стародавні фрески Пармского собору. Затим Танці став спонсором щорічного фестивалю імені Верді — свого всесвітньо відомого земляка. Parmalat пожертвувала 1,5 млн євро у фонд ООН з боротьби з голодом. Таку щедрість молочника оцінили. У 1984 році його визнали кавалером італійського ордена «За заслуги у праці». Цей титул молочник отримав на п’ять років раніше, ніж його відомий приятель — Сільвіо Берлусконі.

    У 1984 році Танці визнали кавалером італійського ордена «За заслуги у праці»

    Останнє уточнення невипадково. Гуідо Ферраріні, професор підприємницького права з Університету Генуї, зазначає, що найчастіше дії непублічного Танці були схожі на спроби обігнати могутність своїх високопоставлених друзів. Наприклад, в 1986-му Берлусконі купив футбольний клуб «Мілан». У наступному році Танці став власником футбольного клубу «Парма». Покупка була вигідною — за короткий час клуб став одним з провідних в світі, вигравши два Кубки Італії, Кубок володарів кубків і Суперкубок Європи. Пізніше Parmalat купив один з найтитулованіших клубів Бразилії — Palmeiras, який вперше після 20-річної перерви зміг завоювати звання чемпіона Бразилії.

    Однак гонитва за досягненнями не завжди була вигідною для бізнесмена. Наприклад, в 1994 році Танці за $45 млн придбав телевізійний канал Odion TV. Це була спроба наздогнати і обігнати Берлусконі як власника найбільшої медіакорпорації Mediasat. Після декількох провальних сезонів Odion TV довелося продати. Збитки сягнули $30 млн. Пізніше підприємець інвестував в туристичний бізнес. Головою заснованої ним туркомпанії Parmatour стала дочка Танці. У Parmatour він щедро вклав 500 млн євро, але компанія так і не стала прибутковою. Турагентство збанкрутувало. Борги перевищували 300 млн євро.

    Незважаючи на ряд провальних проектів, компанія продовжувала декларувати зростання обороту і активно залучала інвестиції. У 1990-2003 роках компанія випустила своїх боргових паперів на 7,4 млрд євро. Ще 4,1 млрд євро італійська компанія позичила у банків. Загальна сума боргу склала 13,2 млрд євро. Ще 1 млрд євро був витягнутий з виручки компанії.

    Фальшивий успіх

    Судним днем ​​для імперії Танці стало 19 грудня 2003 року. Клерки з Bank of America випадково виявили, що документи, що засвідчують наявність на рахунках Parmalat 4,2 млрд євро, — груба підробка. «Топ-менеджери Parmalat підробили логотип і лист банку: за допомогою сканера логотип ввели в комп’ютер, роздрукували і кілька разів прогнали через факс для більшої натуральності», — пише в своєму дослідженні подій того часу Василь Биков, доцент кафедри статистики, обліку та аудиту Санкт-Петербурзького державного університету.

    Це означало, що платити за своїми значними рахунками Parmalat було тоді вже нічим. Оскільки питання стосувалося найбільшої компанії країни, уряд Італії на чолі з Берлусконі прийняв рішення почати розслідування. Після перших допитів стало ясно, що мова йде не про економічні проблеми компанії, а про шахрайську систему. Всього на допит до слідчих Фінансової гвардії Італії потрапило 25 осіб, в тому числі топ-менеджери Parmalat: сам Танці, фінансові директори Лучано дель Сольдаті і Фаусто Тонна. До речі, останнього італійська поліція вважала винахідником фінансових схем в компанії.

    Фабіо Белоні, адвокат Танці, намагався запевнити слідство, що його підзахисний займався тільки глобальними питаннями і нічого не знав про витік фінансів, але результати слідства говорили самі за себе. З’ясувалося, що за допомогою мережі офшорних фондів йому вдалося приховати витік близько 10 млрд євро, що еквівалентно 1% ВВП Італії. Слідчі підрахували, що в фінансових звітах прибуток компанії завищували в п’ять разів.

    за допомогою мережі офшорних фондів вдалося приховати витік близько 10 млрд євро

    У Parmalat зробили все, щоб замести сліди. Наприклад, гендиректором 25 компаній, куди йшли гроші Parmalat, був простий оператор корпоративного комутатора. Самі ж кошти, за даними інформагентства Agenzia Giornalistica Italica, виводилися через 10 італійських банків. Від перевірок компанію захищало близько 30 італійських політиків, імена яких назвав сам Танці.

    Після публікації перших результатів розслідування акції Parmalat, яка ще пару днів назад була «блакитною фішкою», подешевшали в 20 разів — до 0,11 євро за акцію — і були зняті з торгів на Міланській біржі. Агентство S&P знизило рейтинг компанії до рівня дефолту. Збитки, яких зазнали близько 200 000 власників цінних паперів Parmalat, сягали мільярдів. «Вражаючі показники господарської діяльності зазначених компаній були димовою завісою, яка приховувала нечесну гру», — описує те, що сталося Биков.

    акції Parmalat подешевшали в 20 разів

    Крах компанії, яка переробляла 10% всього молока в Італії, поставило під загрозу не тільки всю молочну галузь країни, а й ділових партнерів Parmalat. Першими всю силу репутаційного удару відчули великі аудиторські компанії, що працювали з нею. Наприклад, після скандалу Grant Thornton прийняла радикальне рішення: відокремити від себе італійський підрозділ, оскільки його ім’я було заплямовано скандалом. Ще більші збитки в результаті банкрутства Parmalat зазнали банки. Так, Bank of America був змушений списати $206 млн як позики Parmalat. З тих же причин 240 млн євро втратив італійський банк Capitalia SpA. Останнім серйозно постраждав головний спортивний актив Танці — футбольний клуб «Пармa»: в 2002 році дефіцит в бюджеті клубу досяг 77 млн ​​євро, що поставило його на межу банкрутства.

    Слідство і суд тривали п’ять років. У 2008-му Танці був засуджений до 18 років в’язниці, а в 2012 році Апеляційний суд міста Болонья підтвердив вирок. Для деяких учасників процесу ця історія закінчилася трагічно. Алессандро Бассі, 32-річний помічник фінансового директора, покінчив життя самогубством.

    У 2008-му Танці був засуджений до 18 років в’язниці

    Казенний будинок

    Поки Танці обживав камеру в старовинній в’язниці Сан-Вітторіо, в його робочому кабінеті оселився Енріко Бонді, кризовий менеджер, найнятий акціонерами компанії для її порятунку. Бонді домігся отримання від банків позичок на суму 150 млн євро на підтримку виробництва. В якості гарантій він пообіцяв банкам розпродаж активів і скорочення штатів. Компанії довелося позбутися майже усіх зарубіжних активів і зосередитися на ринку Італії.

    Проте навіть в такому стані флагман італійської молочної галузі залишався в полі зору конкурентів, які були не проти активи компанії з відчутним дисконтом. Влітку 2011 року новим власником Parmalat стала французька компанія Lactalis, до цього володіла 29% акцій італійського молочного гіганта. 54,3% акцій Parmalat обійшлися французам в 3,4 млрд євро. Питання продажу Parmalat було настільки болючим та важливим для італійців, що розглядалося на рівні парламенту.

    Зараз Parmalat залишається найбільшим молокозаводчиком в Італії, а акції компанії повернулися до лістингу Міланської фондової біржі. Однак навіть після повернення на колишні позиції Parmalat навряд чи вдасться повернути ту велич, яка була у неї раніше. Не поверне свою репутацію і її засновник Калісто Танці. Безсумнівно — він увійде в історію. Але зовсім не як людина, що стала піонером у освоєнні ультрасучасних на той час харчових технологій. А як шахрай, який теж — обігнав свій час.

    Написати відповідь

    введіть свій коментар!
    введіть тут своє ім'я

    Вибір редактора

    Європейські гіганти м’ясної галузі запустять хаб для виробників лабораторного м’яса

    Існує багато аргументів на користь масового культивування м’яса: відпадає необхідність забою тварин, застосування антибіотиків, відведення ферм під виробництво, які...

    Вам може сподобатися: